Кошик
56 відгуків
ЗАМУРА Олена. «Великий шаленець»: смерть і смертність в Гетьманщині XVIII ст.
Контакти
Видавництво «К. І. С.»
Наявність документів
Знак Наличие документов означает, что компания загрузила свидетельство о государственной регистрации для подтверждения своего юридического статуса компании или физического лица-предпринимателя.
+38044462-52-69
+38044462-52-70
+38044467-53-22fax
Юрій Іванович Марченко, директор
УкраїнаКиїввул. Нижньоюрківська 3, к.25 (50.469127 30.50271)04080
Мапа
Мапа

ЗАМУРА Олена. «Великий шаленець»: смерть і смертність в Гетьманщині XVIII ст.

ЗАМУРА Олена. «Великий шаленець»: смерть і смертність в Гетьманщині XVIII ст.
  • У наявності
  • Оптом і у роздріб
  • Код: 978-617-684-072-5

40 грн.

Показать оптовые цены
ЗАМУРА Олена. «Великий шаленець»: смерть і смертність в Гетьманщині XVIII ст.
40 грн.
У наявностіЗАМУРА Олена. «Великий шаленець»: смерть і смертність в Гетьманщині XVIII ст.
Купити
+38044462-52-69
  • +38044462-52-69
  • +38044462-52-70
  • +38044467-53-22 fax
Купити
+38044462-52-69
  • +38044462-52-69
  • +38044462-52-70
  • +38044467-53-22 fax
  • Графік роботи
  • Адреса та контакти

У модерних суспільствах говорити про смерть не прийнято. Натомість для людей доіндустріальних суспільств смерть не була табуйованою темою. Погляд автора звернений у минуле й спрямований на одну із домодерних спільнот, на Гетьманщину XVІІІ століття.

Нам, людям ХХІ століття, яких постійно лякають депопуляцією і старінням населення, традиційне аграрне суспільство з великою часткою дітей та молоді і високою народжуваністю може видатися осередком демографічного благополуччя. Насправді ця ідилічна картина мала зворотну сторону. Доіндустріальне суспільство дорого платило за свою молодість. «Колективні побачення зі смертю» відбувалися регулярно. Ці жахливі відвідини визначали світогляд та увесь життєвий уклад.

Матері незрідка втрачали половину своїх чад ще малими. Смерть підважувала християнський ідеал шлюбу, відповідно до якого чоловік або жінка повинні були протягом усього життя мати лише одного партнера, бо часто забирала одного із членів подружжя ще зовсім молодим. Мешканці Гетьманщини знали, що смерть – «Великий шаленець» – завжди поруч, забирає одних і свавільно скеровує життя інших. Однак вони виробили певні жалобні ритуали й дотримувалися специфічних норм поведінки, які дозволяли їм приборкати цей жах.

Про життя і смерть за правилами суспільства Гетьманщини йдеться у цій книжці.

Автор: ЗАМУРА Олена

ISBN 978-617-684-072-5
Рік випуску: 2014
Видавництво: К. І. С.
Сторінок: 240
Оправа: М'яка


ПЕРЕДМОВА.

Оновлення дослідницької парадигми в сучасній українській історіографії на засадах системного й міждисциплінарного підходів зумовило зацікавлення науковців проблемами демографічної поведінки та шлюбно-сімейних відносин[1]. З огляду на те, що головним чинником, який забезпечує існування людського суспільства, є безперервний процес відтворення населення, така увага є цілком виправданою. Водночас стала тенденція до антропологізації сприяє пожвавленню цього інтересу.

Разом з тим наслідком численних «бунтів», які тривали у світовій гуманітаристиці протягом ХХ ст., стало зацікавлення світосприйняттям людини, її цінностями, уявленнями, страхами, переконаннями. Почалося дослідження нетрадиційних для історіографії тем, пов’язаних із найінтимнішими сферами буття людини, – дитинством, сім’єю, коханням, шлюбом, сексуальністю, хворобами, старістю. У цьому контексті увагу представників гуманітарних наук привернула й проблема сприйняття смерті в ранньомодерному соціумі. Поступово утвердилося переконання, що припинення людського життя – це не лише біологічне явище, адже, як слушно зауважили сучасні українські дослідники, «смерть «розпаковує» приховані смисли життя»[2]. У зв’язку з цим її варто розглядати як соціокультурний феномен, бо сприйняття смерті змінюється залежно від рівня розвитку суспільства[3].

У домодерній Європі смертність була одним з найважливіших компонентів демографічного зростання, який визначав основні параметри існування всього соціуму (режим відтворення населення; середню очікувану тривалість життя новонароджених; кількість дітей, які досягали статевої зрілості; середню тривалість першого й повторних шлюбів). Враховуючи те, що одним з основних компонентів демографічного зростання населення є смертність, поглиблене дослідження останньої видається актуальним, надто ж за відсутності спеціальних праць, які б стосувалися механізмів функціонування смертності в ранньомодерному українському суспільстві ХVІІІ ст. Не буде перебільшенням сказати, що для сучасних українських дослідників люди Гетьманщини залишаються незвіданими, так само як  для західноєвропейських географів епохи Просвітництва незвіданими були її землі.[4]

Отож, метою запропонованого до уваги дослідження був комплексний аналіз впливу екзогенних факторів і демографічних наслідків смертності на процес відтворення населення Гетьманщини ХVІІІ ст.  Об’єктом дослідження обрано сільське населення Переяславського полку в середині ХVІІІ ст. Предметом дослідження виступає смертність сільського населення Переяславського полку в середині ХVІІІ ст. як демографічний та соціокультурний феномен.

Робота над монографією передбачала розв’язання низки дослідницьких завдань:

- вивчити стан розробки проблеми в історіографії;

- проаналізувати інформаційний потенціал статистичних джерел обліку сільського населення Переяславського полку середини ХVІІІ ст. задля вивчення екзогенних факторів і демографічних наслідків його смертності;   

- встановити місце екзогенних факторів серед чинників, від яких залежав рівень  смертності мешканців досліджених сіл;

- визначити особливості демографічних наслідків, спричинених показниками смертності населення досліджених сіл, порівнявши їх з аналогічними даними для Західної та Центрально-Східної Європи;

- дослідити реформування поховальних практик сільського населення Переяславсько-Бориспільської єпархії, спричинене інкорпорацією Гетьманщини до складу Російської імперії.    

У той же час існує декілька серйозних перепон, які ускладнюють здійснення історико-демографічних досліджень суспільства Гетьманщини. По-перше, тут досить пізно, у порівнянні з католицькими та протестантськими країнами Європи, й з великими труднощами було запроваджено метричний облік населення.[5] По-друге, оформлення метричних записів протягом усього XVІІІ ст. майже повсюдно відбувалося неналежним чином, часто не відповідало вимогам формуляру, особливо, коли йшлося про фіксацію віку облікованої особи[6] або факту смерті.[7] По-третє, після переходу до державної реєстрації актів цивільного стану правила зберігання метричних книг в архівах передбачали можливість порушення цілісності раніше єдиного екземпляра, доповнення його записів аркушами з іншого екземпляра та знищення дублету.[8]

Крім того, для підрахунку основних демографічних показників (загальних коефіцієнтів народжуваності, смертності, природного приросту, коефіцієнтів дитячої смертності, очікуваної тривалості життя) обов’язково потрібно встановити загальну кількість досліджуваного населення, а метричні книги такої інформації не містять. Це означає, що необхідно ще знайти матеріали церковного або фіскального обліку населення, які б фіксували дані про загальну кількість облікованого населення протягом досліджуваного періоду.

Усі вище перелічені обставини надають особливої цінності кожному екземплярові метричної книги, який відповідає переліченим критеріям (цілісність екземпляра, хронологічна послідовність записів, обов’язкове зазначення віку усіх облікованих осіб, можливість встановити загальну кількість населення в парафії). У нашому випадку цим пояснюється той факт, що в монографії увагу зосереджено на певних селах саме Переяславського полку.   

Хронологічні рамки дослідження обмежені періодом існування Переяславсько-Бориспільської єпархії (1733 – 1785 рр.), оскільки обліковані особи були приписані саме до її парафій. Територіальні межі дослідження охоплюють три села Березанської (Ветове, Лук’янівку) та Першої Полкової (Войтівці) сотень Переяславського полку, які відповідно розташовувалися в Басанській (Ветове), Бориспільській (Войтівці) та Баришевській (Лук’янівка) протопопіях Переяславсько-Бориспільської єпархії. Покажчик Генерального опису Лівобережної України 1765 –1769 рр. закріпив два варіанти назви одного із досліджених сіл – Ветове й Войтове[9], а тому задля уникнення плутанини співзвучних назв «Войтове» та «Войтівці», під час написання роботи для позначення села в Березанській сотні використано варіант «Ветове». 

Дослідження цієї вибірки, окрім уже зазначених причин, обумовлене досягненнями математичної статистики, котра тлумачить репрезентативність як властивість деяких часткових даних правильно відображати об’єкт у цілому. Репрезентативність має універсальний характер і поширюється не лише на природничі науки, а й на пізнання соціальних явищ, тобто й на історію.[10]

Усі села були компактно розташовані в північній частині Переяславського полку. Таким чином, відмінності щодо кліматичних умов і якості ґрунтів в межах дослідженої території видаються мінімальними. Крім того, розташування досліджених сіл поблизу доріг[11] дозволило розглянути вплив комунікацій на поширення інфекційних захворювань.

Комплексне застосування методів історичного дослідження дало змогу провести аналіз факторів смертності та їхніх демографічних наслідків з урахуванням соціокультурної специфіки ранньомодерного часу. У роботі використані загальнонаукові методи (аналіз, синтез, системний підхід, структурно-функціональний аналіз, методи виміру та опису, логічний метод), спеціально-історичні методи (історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний) та конкретно-проблемні методи, з-поміж яких було залучено квантативні методики дослідження факторів смертності та її демографічних наслідків.    

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше у вітчизняній історичній науці сільське населення Гетьманщини стало об’єктом комплексного історико-демографічного дослідження. Зокрема:     

- з’ясовано питання про значення показників смертності та їхній вплив на природний приріст сільського населення в середині ХVІІІ ст.;

- встановлено тип структури населення та середню очікувану тривалість життя мешканців досліджених сіл;

- проаналізовано інтервали між демографічними кризами та потужність останніх в українському ранньомодерному сільському соціумі. Визначено особливості їхнього впливу на представників різних вікових груп;

- доведено, що незважаючи на високий рівень дитячої смертності, населення досліджених сіл протягом періоду, що вивчався, переживало демографічну молодість, літні люди обох статей становили меншість серед загальної кількості мешканців, а сам рівень смертності головним чином залежав від дії екзогенних факторів. Значення показників народжуваності перевищували значення показників смертності, а природний приріст населення був додатнім;

- реконструйовано комплекс вимог, який в середині ХVІІІ ст. визначав проведення церковного жалобного церемоніалу;

- запроваджено до наукового обігу низку неопублікованих джерел, які дали змогу встановити конкретні показники смертності та очікуваної тривалості життя мешканців досліджених сіл. 

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в історико-демографічних і краєзнавчих дослідженнях, під час підготовки курсів історичної демографії, історичної соціології, навчально-методичної літератури та проведення подальших досліджень із соціальної історії України ранньомодерного періоду.

vkontakte facebook twitter
Інформація для замовлення
  • Ціна: 40 грн.